лукаво

ЛУКА́ВО. Присл. до лука́вий 1 — 3.

Розмовляючи з Боровиком, вона часто лукаво посміхалась, і йому здавалося, ніби вона щось знає (Собко, Справа.., 1959, 157);

Цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці.. Та, кланяючись, брала і, лукаво дякуючи очима, нюхала (Мирний, III, 1954, 273);

[Кармелюк:] Ні, правдиві розбійники не ті, що в лісі, а ті, що в церкві в золотих ризах лукаво бога вихваляють (Вас., III, 1960, 429);

В історії римської церкви.. лукаво поєднувались релігійні догми і найжорстокіші злочини (Мельн., Поріддя.., 1959, 28);

*Образно. Баклажка вигляда з трави лукаво — Попробуй догадатись, що у ній! (Рильський, II, 1960, 149).

Значення в інших словниках

1. лукаво — лука́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лукаво — Присл. до лукавий 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лукаво — ЛУКА́ВО. Присл. до лука́вий 1–3. Цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці .. Та, кланяючись, брала і, лукаво дякуючи очима, нюхала (Панас Мирний); [Кармелюк:] Ні, правдиві розбійники не ті, що в лісі, а ті...  Словник української мови у 20 томах
4. лукаво — Лукаво нар. Лукаво, коварно. Чуб. І. 163. І небилиці вимишляєш, народ лукаво ввесь лякаєш. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка