лукаво

ЛУКА́ВО.

Присл. до лука́вий 1–3.

Цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці .. Та, кланяючись, брала і, лукаво дякуючи очима, нюхала (Панас Мирний);

[Кармелюк:] Ні, правдиві розбійники не ті, що в лісі, а ті, що в церкві в золотих ризах лукаво бога вихваляють (С. Васильченко);

Григорій сидів насупроти Ганни, що так лукаво ворушила бровою (І. Багряний);

– А що, – сміялася щаслива Мирося, лукаво зиркаючи на батька, – самі бачите, татку, що парубок одгадав загадку (О. Бердник);

Нарешті стрепенулася валіде і вперше за весь час глянула на Ібрагіма лукаво, справді по-жіночому (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. лукаво — лука́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лукаво — Присл. до лукавий 1-3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лукаво — ЛУКА́ВО. Присл. до лука́вий 1 — 3. Розмовляючи з Боровиком, вона часто лукаво посміхалась, і йому здавалося, ніби вона щось знає (Собко, Справа.., 1959, 157); Цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці..  Словник української мови в 11 томах
4. лукаво — Лукаво нар. Лукаво, коварно. Чуб. І. 163. І небилиці вимишляєш, народ лукаво ввесь лякаєш. Котл. Ен.  Словник української мови Грінченка