лулусь
ЛУЛУ́СЬ, виг., діал.
1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару.
2. Уживається як присудок за знач. лулу́снути.
Аж ось — лулусь щось під ногами! (Греб., І, 1957, 58);
Лулусь його в лобі (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)