лучка
ЛУ́ЧКА, и, ж. Пестл. до лу́ка.
[Xрапко:] А ти, як хоч, щоб лучка була твоя, повинен жалітися в окружний суд (Мирний, V, 1955, 166);
Дай, Маринко, мамі ручку.. Підем на зелену лучку стежками, обніжками (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 19).
Словник української мови (СУМ-11)