лучка

ЛУ́ЧКА, и, ж.

Пестл. до лу́ка.

[Храпко:] А ти, як хоч, щоб лучка була твоя, повинен жалітися в окружний суд (Панас Мирний);

Гречка знову вихопився і гукав, що відмахати лучку можна, звичайно, “під первий номер”, дарма що та лучка десятин сто (Ю. Смолич);

І під ногами колючки, провалля, сопки і лучки, і голубиця й іван-чай і спогад (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. Лучка — Лу́чка прізвище  Орфографічний словник української мови
2. лучка — -и, ж. Зменш. до лука і лука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лучка — ЛУ́ЧКА, и, ж. Пестл. до лу́ка. [Xрапко:] А ти, як хоч, щоб лучка була твоя, повинен жалітися в окружний суд (Мирний, V, 1955, 166); Дай, Маринко, мамі ручку.. Підем на зелену лучку стежками, обніжками (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 19).  Словник української мови в 11 томах
4. лучка — Лучка, -ки ж. 1) ум. отъ лука. 2) Низка, одна нанизанная нить чего-либо (бусъ, грибовъ и пр.). Вх. Зн. 34. 3) Узорчатое ожерелье изъ разноцвѣтныхъ монистъ. Чуб. VII. 426.  Словник української мови Грінченка