лучитися
ЛУЧИ́ТИСЯ¹ див. луча́тися.
ЛУЧИ́ТИСЯ², чу́ся, чи́шся, недок., заст.
Поєднуватися.
Передгрозова тривога лучилася з моїми почуттями, і, як не дивно, відчував я від того химерне задоволення (Валерій Шевчук);
Нечуваний економічний гніт у панській Польщі тісно лучився з національним гнобленням українського населення (із журн.);
// Об'єднуватися.
Від сьогодні Західна Україна лучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло, соборну та суверенну державу (з мови документів);
// Сполучатися.
Само село розсілося на низькій рівнині .., котра тягнеться від Бориславського узгір'я геть-геть долі Тисьменицею аж до Колодруб, де лучиться з великою Дністровою долиною (І. Франко);
Поручин лежав у ярку між двома горами. Одним кінцем він лучився з Біщем, а другим вибігав у поля та ліси (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)