льодовий
ЛЬОДОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до лід.
На островах Північного Льодовитого океану розташована льодова зона з її суворою природою (Фіз. геогр., 7, 1957, 54);
На довгій бороді й вусах висіли льодові бурульки (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 45);
Озиме жито загинуло від вимерзання і льодової корки (Ком. Укр., 7, 1956, 14);
//
Вкритий шаром льоду. Зоря заглянула в вікно Крізь шибку льодову (Рильський, II, 1960, 239);
// Признач. для використання в місцевості, вкритій шаром льоду.
Негода, злюща зав’юга, крижаний вітер і нестача льодових гачків змусили сміливців повернутися з півдороги (Вітч., 2, 1964, 217).
2. Дуже холодний.
Льодова вода голками пройшлась по Соломіїному тілу (Коцюб., І, 1955, 386);
// Сповнений холодної байдужості.
— Хто відчинив кватирку? — ледве стримуючи себе, льодовим голосом спитала матушка Раїса (Донч., III, 1959, 34);
[Валерія Марківна (з льодовим спокоєм):] Я нічого не знаю (Коч., II, 1956, 256);
Коли ж часом ненавмисно погляне на їх [дітей] тими льодовими очима, — так і пориває шугнути на піч (Вас., II, 1959, 145).
Словник української мови (СУМ-11)