льодовик
ЛЬОДОВИ́К, а́, ч. Скупчення великих мас льоду, що утворюється на земній поверхні і має властивість сповзати з верхніх рівнів на нижчі; глетчер.
Під впливом тиску лід починає сповзати по схилах і утворює глетчер, або льодовик (Курс заг. геол., 1947, 138);
Лежать у полі вперті валуни На Молодечнині, в озернім краї; Супутник мій незаперечно знає, Що кинуті льодовиком вони (Рильський, III, 1961, 284);
Верховини гір стояли кругом, схожі на фантастичні льодовики (Гончар, III, 1959, 124).
Словник української мови (СУМ-11)