льодовий
ЛЬОДОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до лід.
Льодова бурулька, танучи на слизькому вітті, капнула йому за шию пекучою дрібною кулькою (Є. Гуцало);
– У мирні часи ми читали й чули про так звані льодові юшки, тобто про юшки, до яких додають лід (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// Вкритий шаром льоду.
Зоря заглянула в вікно Крізь шибку льодову (М. Рильський);
З палуби пароплава стежили за човном і одночасно за тим, як по полю льодовому наближались дві людські постаті (М. Трублаїні);
Шкіра схолодніла, і вода задержувалася; скоро вже льодова кора стала (В. Барка);
Звертаю на обочину. Тут сніг незайманий, покритий льодовою кіркою (Є. Доломан);
// Признач. для використання в місцевості, вкритій шаром льоду.
Негода, злюща зав'юга, крижаний вітер і нестача льодових гачків змусили сміливців повернутися з півдороги (із журн.).
2. Дуже холодний.
Льодова вода голками пройшлась по Соломіїному тілу (М. Коцюбинський);
Коли серед зими доводилось брьохатись в льодовій воді біля керченських берегів, пробираючись із Тамані на півострів у розвідку, – тоді нічого, навіть нежить не вхопив (О. Гончар);
// Сповнений неприязні, холодної байдужості.
Краще стриматись, залізний спокій, льодове мовчання, повна, вбивча ігнорація (У. Самчук);
Коли ж часом ненавмисно погляне на їх [дітей] тими льодовими очима, – так і пориває шугнути на піч (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)