люб’язно
ЛЮБ’Я́ЗНО. Присл. до люб’я́зний.
Став до нього сотник люб’язно говорити (Кв.-Осн., II, 1956, 165);
Князь Арпад дуже люб’язно зустрів княгиню Ольгу, що прийшла до нього з дружбою і миром (Скл., Святослав, 1959, 222).
Словник української мови (СУМ-11)