люб’язно
ЛЮБ’Я́ЗНО. Присл. до люб’я́зний.
Став до нього сотник люб’язно говорити (Кв.-Осн., II, 1956, 165);
Князь Арпад дуже люб’язно зустрів княгиню Ольгу, що прийшла до нього з дружбою і миром (Скл., Святослав, 1959, 222).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люб’язно — Лю́б’язно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)