люб’язність

ЛЮБ’Я́ЗНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. люб’я́зний.

Барах.. з подвійною люб’язністю подав йому на тарілці шинку (Панч, В дорозі, 1959, 80);

Люб’язність, на обличчі Русевича стала не такою виразною (Шовк., Інженери, 1948, 110);

// Люб’язні слова.

[Мічурін:] Сашо, заспокойся. Це так говориться. Це люб’язність (Довж., І, 1958, 403);

// Люб’язна послуга; ласка (у 4 знач.).

— Ні, ти мені відпуспи його. Зроби люб’язність, — наполягав Дорош (Тют., Вир, 1964, 130).

Сама́ люб’я́зність див. сам.