людинка
ЛЮДИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до люди́на 1.
Пройшла верстов з п’ятдесят чи з шістдесят лісом — ні хатинки, ні людинки… (Мирний, І, 1949, 219);
Маленька, до неприємності гнучка людинка у цивільному, заходить до кабінету (Собко, Любов, 1935, 16).
Словник української мови (СУМ-11)