людожерець
ЛЮДОЖЕ́РЕЦЬ, рця, ч. Те саме, що людоже́р.
До його лиця з тими страшними сліпими очима і з тим страшним.. ротом казкового людожерця, я не міг ніяк привикнути (Фр., IV, 1950, 182);
*Образно. — Я піду, я побіжу — все про звіра-людожерця партизанам розкажу! (Тич., II, 1957, 137).
Словник української мови (СУМ-11)