людолов
ЛЮДОЛО́В, а, ч. Той, хто ловить людей, забирає їх у полон, використовуючи для своїх потреб.
Схопили її людолови [турки], зв’язали мотузком і потягнули за конем (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 508);
Йшла дівчина, чудом заціліла від нацистських людоловів (Ю. Янов., Мир, 1956, 13).
Словник української мови (СУМ-11)