люстриновий
ЛЮСТРИ́НОВИЙ, а, е, заст. Пошитий з люстрину.
— Що за гарну спідницю я їй справив! люстринову (Кв.-Осн., II, 1956, 448);
Ярина відчинила скриню, набиту віном. До самого полудня перебирала рушники з півниками, квітчасті скатертини, сорочки льняного полотна, сукні люстринові (Панч, Гомон. Україна, 1954, 66).
Словник української мови (СУМ-11)