люстро
ЛЮ́СТРО, а, с., діал. Дзеркало.
Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Досв., Вибр., 1959, 231);
Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (Довж., І, 1958, 223);
*У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (Донч., II, 1956, 276).
Словник української мови (СУМ-11)