люстро
ЛЮ́СТРО, а, с., діал., поет.
Дзеркало.
Побачивши себе у великому люстрі, хутко підвелась [Ніна] (Олесь Досвітній);
Панночка сиділа перед люстром при світлі свічки і виймала з вух дорогі сережки (О. Довженко);
* У порівн. Затока ясніє перед хлопцем, як довгасте блискуче люстро (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)