люцерник
ЛЮЦЕ́РНИК, а, ч. Поле, засіяне, поросле люцерною.
При кожній фермі в колгоспах району виділено запільний клин — люцерник для підгодівлі молодняка свіжою зеленою масою багаторічних трав (Хлібороб Укр., 12, 1964, 7).
Словник української мови (СУМ-11)