лякливо
ЛЯКЛИ́ВО. Присл. до лякли́вий.
Борись з неправдою та злом!.. Не жди вінка, не жди пошани, Не повертай лякливо вбік! (Граб., І, 1959, 557);
В очеретах лякливо кахкали лиски, тріпотінням крил сповіщаючи, що вони нас запримітили (Досв., Вибр., 1959, 406);
*Образно. В потуманілій від куряви хаті лякливо мигтів каганець (Горд., II, 1959, 221).
Словник української мови (СУМ-11)