лякливий
ЛЯКЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який легко лякається, усього боїться.
Лякливий Янек Свєнціцький, бідний шляхтич, ..тихо схилився до пана Рогмунда (Тулуб, Людолови, І, 1957,18);
// Який виражає страх, боязнь.
Владний крик, і клацання затвора, і лякливе лопотіння ніг… (Сос., Так ніхто.., 1960, 25);
// Сповнений переляку, страху, побоювання.
Йому стало жалко Василини, — таким благальним й лякливим був її погляд (Руд., Остання шабля, 1959, 103);
// у знач. ім. лякли́вий, вого, ч. Той, хто легко лякається, усього боїться.
[Гайдар:] Не лякай, більшовики не з лякливих (Корн., II, 1955, 69).
2. Якого легко сполохати; полохливий.
Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка (Укр.. присл.., 1955, 213);
Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі (Рильський, III, 1961, 68).
Словник української мови (СУМ-11)