лячний
ЛЯЧНИ́Й, а́, е́. Який лякає; страшний.
І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами, ..усе те обняло її жахом (Коцюб., І, 1955, 279);
— У нього очі… Ох, які лячні! Я боюся його зору, мов очей водяника (Оп., Іду.., 1958, 186);
// Викликаний переляком.
Тебе послухаємось ми, Замовкнуть в серці почування лячні, А станемо правдивими людьми (Граб., І, 1959, 387);
Взяв [Арсень] міцніше до рук гвинтівку, щоб не відчувати в них дрібного лячного дрижання (Ле, Мої листи, 1945, 139).
Словник української мови (СУМ-11)