лігво
ЛІ́ГВО, а, с. Заглиблення або інше місце в землі, де живе тварина.
Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того змія з світу (Укр.. казки, легенди.., 1957, 225);
Не можна, ясна річ, залишати в спокої вовчі лігва і самих вовків, цих ворогів нашого господарства… (Вишня, II, 1956, 275);
*У порівн. Хатки стояли, заховавшись, як гриби, біля кореня вікового кедра, як лігва хижих звірів (Донч., II, 1956, 25);
// перен., розм. Вбоге житло або постеля людини.
Хутко помостила [Одарка] подушку до стіни, а піл заслала рядниною. Стара не перелізла — перекотилася на те лігво (Мирний, III, 1954, 131);
*Образно. Шевченко написав свій грізний "Сон", несучи розплату російському самодержавству, .. в Петербурзі, в самому лігві царської оприччини (Літ. газ., 10.ІІІ 1961, 4).
Словник української мови (СУМ-11)