лінощі
ЛІ́НОЩІ, ів, мн. Відсутність бажання працювати, робити що-небудь; неробство.
— Ні, робота мені не страшна! Не звикла я до лінощів (Н.-Лев., І, 1956, 149);
Лінощі як схильність до бездіяльності, неробства є наслідком виховання і самовиховання (Хлібороб Укр., 8, 1965, 39);
// Стан розслаблення; млявість, сонливість.
— Мені не хотілося навіть думати — чудні лінощі розлилися по цілій моїй істоті (Смолич, День.., 1960, 214).
Словник української мови (СУМ-11)