лінюх

ЛІНЮ́Х, а́, ч., розм. Те саме, що ліни́вець 1.

Тут [на Мазурах] пани величають мужика лінюхом, як у нас, хоть пани за нього не орють землі та не платять податків (Стеф., II, 1953, 57);

*Образно. Ніяк не хоче лінюх [лин] зеленавий Виходити на поверхню зо дна (Рильський, II, 1960, 118);

— Треба виганяти з себе лінюха замолоду (Кол., Терен.., 1959, 50).

Значення в інших словниках

1. лінюх — ліню́х іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лінюх — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
3. лінюх — -а, ч., діал. Ледар, ледацюга.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лінюх — див. лінивець  Словник чужослів Павло Штепа
5. лінюх — ЛІНЮ́Х, а́, ч., розм. Те саме, що ліни́вець 1. Збіговище людей різної масті, лінюхів, неробів, ласих на чуже добро, здібне до руйнування, ніколи нічого не збудує (А. Чайковський); Не знаю, але у мене самі лотри, лайдаки, лінюхи і злодії (Г.  Словник української мови у 20 томах
6. лінюх — ЛЕ́ДАР (людина, яка не любить працювати), ЛЕДА́ЧИЙ, ЛІНИ́ВИЙ, ЛІНИ́ВЕЦЬ розм., ЛІНЮ́Х розм., ЛЕДА́ЩО зневажл., ЛЕДАРЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЦЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЩИ́ЦЯ зневажл. рідше; ГАВОЛО́В зневажл. (той, хто байдикує); ЛЕ́ЖЕНЬ розм.  Словник синонімів української мови