мазання
МА́ЗАННЯ, я, с. Дія за знач. ма́зати 1.
— А я коло хати такого мазання мала, що ще й досі болять мене, любко, руки й ноги, а крижі як перебиті (Коцюб., І, 1955, 51);
У хаті — гармидер, як це завжди буває під час мазання: стіни голі (Головко, II, 1957, 98).
Словник української мови (СУМ-11)