мазання
МА́ЗАННЯ, я, с.
Дія за знач. ма́зати 1.
– А я коло хати такого мазання мала, що ще й досі болять мене, любко, руки й ноги, а крижі як перебиті (М. Коцюбинський);
У хаті – гармидер, як це завжди буває під час мазання: стіни голі (А. Головко);
Мати дістала надбитий чавунець і колотила в ньому крейду, збираючись, мабуть, білити хату, бо ж синок заявився! – Мамо! – гарикнув так, що жінка здригнулася .. – Кому потрібне ваше мазання! Киньте все (М. Циба).
Словник української мови (СУМ-20)