мазунчик
МАЗУ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до мазу́н.
[Вівдя:] А що син ваш, то вже він мусить вам без супереки скоритися; мізинчик же, та ще й мазунчик! (Кроп., II, 1958, 127);
Василь розчулений добрістю матері, йому кортить, як колись у дитячі роки, пригорнутися до її щоки, але він знаходить у собі силу стриматися, — він же не малий мазунчик, а цілком доросла людина (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 19).
Словник української мови (СУМ-11)