май
МАЙ¹, я, ч., розм., рідко. Те саме, що тра́вень.
Була веселенька [Галочка], як день у маї місяці (Кв.-Осн., II, 1956, 314);
Недаром старі люди кажуть: теплий квітень, мокрий май — буде жито, як гай! (Дмит., Наречена, 1959, 155).
МАЙ², ма́ю, ч., діал. Клечання, зелень.
А тут їде віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання (Свидн., Люборацькі, 1955, 185);
І травень дощами проллється над краєм, Всю землю вкриваючи рястом і маєм (Перв., II, 1958, 135).
МАЙ³, присл., діал.
1. Мабуть.
Говорив [Іван] тоді за призви, що його, май, в москалі візьмуть… (Л. Укр., III, 1952, 738).
2. Більше.
Всі, що май боязливі, повтікали, ..лишилися три багачі та п’ять бідних (Стеф., І, 1949, 183).
Словник української мови (СУМ-11)