макотиря
МАКОТИ́РЯ, і, ж., фам., ірон. Стрижена або голена голова.
Ось блиснула блискавиця, гуконула гаківниця, полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею… (Мирний, II, 1954, 111);
// Взагалі про голову людини.
Словник української мови (СУМ-11)