маківник
МАКІВНИ́К, а́, ч.
1. Коржик із маком та медом.
— Я була б вам, діточки, привезла гостинця. В мене же є й горішки, є мед і мак; була б спекла маківників (Н.-Лев., II, 1956, 319);
— Нам не треба пампушок, медяників.. маківників та всяких там пундиків! (Довж., І, 1958, 219);
// Довгий листковий пиріг із маком; струдель.
2. Цукерка з маку.
Словник української мови (СУМ-11)