малолюдний
МАЛОЛЮ́ДНИЙ, а, е. Такий, на якому перебуває, присутня мала кількість людей.
Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (Коцюб., II, 1955, 284);
Похорон був малолюдним (Дмит., Розлука, 1957, 19);
// Такий, де живе небагато людей.
Віщав [дзвін] навколо кожній хаті Про бідні виручкою дні В тій малолюдній, небагатій, У тихій нашій стороні (Мал., Серце.., 1959, 213).
Словник української мови (СУМ-11)