малолюдний
МАЛОЛЮ́ДНИЙ, а, е.
Такий, на якому перебуває, присутня мала кількість людей.
Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (М. Коцюбинський);
Похорон був малолюдним (Л. Дмитерко);
Й скликав патріарх Флавіан собор малолюдний, і нарекли Єутихія єретиком (І. Білик);
Пізнім вечором дісталася до Коломиї. Збудований ще за часів цісаря Франца Йосифа вокзал був малолюдний (М. Андрусяк);
// Такий, де живе небагато людей.
Віщав [дзвін] навколо кожній хаті Про бідні виручкою дні В тій малолюдній, небагатій, У тихій нашій стороні (А. Малишко);
І невідомо, де краще – у великому містечку чи на малолюдному хуторі. Як знати, де його приймуть і сховають, а де одразу віддадуть сторожі? (О. Іваненко);
Недавня смерть старого Iвана Мировича – маленький, природний загалом звичний епізод у буттi малолюдного, неперспективного села Городища (В. Яворівський).
Словник української мови (СУМ-20)