1. Словник української мови у 20 томах

малолюдний

МАЛОЛЮ́ДНИЙ, а, е.

Такий, на якому перебуває, присутня мала кількість людей.

Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (М. Коцюбинський);

Похорон був малолюдним (Л. Дмитерко);

Й скликав патріарх Флавіан собор малолюдний, і нарекли Єутихія єретиком (І. Білик);

Пізнім вечором дісталася до Коломиї. Збудований ще за часів цісаря Франца Йосифа вокзал був малолюдний (М. Андрусяк);

// Такий, де живе небагато людей.

Віщав [дзвін] навколо кожній хаті Про бідні виручкою дні В тій малолюдній, небагатій, У тихій нашій стороні (А. Малишко);

І невідомо, де краще – у великому містечку чи на малолюдному хуторі. Як знати, де його приймуть і сховають, а де одразу віддадуть сторожі? (О. Іваненко);

Недавня смерть старого Iвана Мировича – маленький, природний загалом звичний епізод у буттi малолюдного, неперспективного села Городища (В. Яворівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. малолюдний — малолю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. малолюдний — -а, -е. Такий, на якому перебуває, присутня мала кількість людей. || Такий, де живе небагато людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. малолюдний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  4. малолюдний — Малолю́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. малолюдний — МАЛОЛЮ́ДНИЙ, а, е. Такий, на якому перебуває, присутня мала кількість людей. Антін безцільно блукав по тихих, малолюдних вулицях міста (Коцюб., II, 1955, 284); Похорон був малолюдним (Дмит., Розлука, 1957, 19); // Такий, де живе небагато людей. Словник української мови в 11 томах
  6. малолюдний — Малолюдний, -а, -е Малолюдный. К. Гр. Кв. Словник української мови Грінченка