манюсінький

МАНЮ́СІНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже маленький.

Дивились, молились Старі мої. А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає Манюсінькі… (Шевч., І, 1951, 313);

Ще була вона, Наталочка, зовсім, зовсім маленькою, ну просто манюсінькою і придумувала казки (Коп., Вибр., 1948, 176);

Ліворуч манюсінька смужка Дніпра (Довж., III, 1960, 105).

Значення в інших словниках

1. манюсінький — маню́сінький прикметник пестл.  Орфографічний словник української мови
2. манюсінький — див. малий  Словник синонімів Вусика
3. манюсінький — -а, -е, пестл. Дуже маленький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. манюсінький — МАНЮ́СІНЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до маню́ній. Дивились, молились Старі мої. А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає Манюсінькі... (Т. Шевченко); Це вона – Галя, як була ще маленькою.  Словник української мови у 20 томах
5. манюсінький — розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки.  Фразеологічний словник української мови
6. манюсінький — Маню́сінький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)