манюсінький
МАНЮ́СІНЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до маню́ній.
Дивились, молились Старі мої. А сердешне Неначе благає: Випручало рученята Й до їх простягає Манюсінькі... (Т. Шевченко);
Це вона – Галя, як була ще маленькою. І це Андрій малював десь на каторзі з манюсінької картки, яку колись сам фотографував (І. Багряний);
– А Юпітер же далі від Марса. З нього Сонце повинне здаватися зовсім манюсіньким... (О. Бердник);
– Ми приречені жити тут, а не деінде. Часом почуваюся манюсіньким коліщатком велетенського дзиґаря (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)