манюній
МАНЮ́НІЙ, я, є, пестл.
Дуже маленький; крихітний.
Віконечка манюні, як у касі на вокзалі. А за віконечками садок – вишневий, розуміється (В. Винниченко);
Дід Бочонок .. цілими днями, навіть у неділю, просиджував у висілковій аптеці коло базару і (це було видно через вікно) розважував на манюніх вагах якісь ліки або стояв за прилавком (Григір Тютюнник);
Борис одчинив двері, коли це дивлюсь – у руці його щось виблискує. Отой манюній княжичів меч! (І. Білик);
Мала-манюня скрипочка виспівує волого. Смичок, мов птах, по струнах – стриб-стриб, цвірінь! (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)