манячити

МАНЯ́ЧИ́ТИ, я́чу́, я́чи́ш і МАНЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що мая́чити¹; майоріти (у 1 знач.).

Здалека манячить і мріє той острів (Стор., І, 1957, 252);

; В лісі зовсім затемніло. На землі і в повітрі білів лиш сніг та манячіли цупкі, замерзлі стовбури дерев (Коцюб., І, 1955, 81);

Вдалині неясно манячіли берестівецькі хутори (Кач., Вибр., 1953, 258);

// Нерухомо стояти; стовбичити.

Мати підвела голову і повернулася до Усті: — Лягай спати — чого манячиш, як привид? (Вас., І, 1959, 200).

Значення в інших словниках

1. манячити — маня́чи́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. манячити — -ячу, -ячиш і манячіти, -ію, -ієш, недок., розм., рідко. Те саме, що маячити I; майоріти (у 1 знач.). || Нерухомо стояти; стовбичити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манячити — МАНЯ́ЧИ́ТИ, я́чу́, я́чи́ш і МАНЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що мая́чи́ти¹; майоріти (у 1 знач.). Здалека манячить і мріє той острів (О. Стороженко); В лісі зовсім затемніло.  Словник української мови у 20 томах
4. манячити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. манячити — Маня́чити, -ня́чу, -ня́чиш, -ня́чать (блудити словами); див. маячі́ти  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. манячити — Маня́чити, -чу, -чиш гл. = маячити. Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли. Левиц. І. Образ за образом манячать, минаються, десь зникають. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка