маргінес

МАРГІНЕ́С, у, чол., зах. Берег, поле книжки, зошита тощо.

Коло половини XVIII в. знаходимо одну коротеньку пісеньку, записану на маргінесі Дрогобицького рукописного збірника (Іван Франко, XVI, 1955, 328).

Значення в інших словниках

1. маргінес — Маргіне́с: Маргі́нес: — берег, поле книжки, зошита [47] — берег, поле книжки, зошита, рукопису [37] — поле (книги чи рукопису) [38] — поле (листка) [32] — поле книжки [42] — поле рукопису [31] — поля в книзі або рукописі [44-2] — поля рукопису...  Словник з творів Івана Франка
2. маргінес — маргіне́с іменник чоловічого роду маргіне́с 1 іменник чоловічого роду берег, поле книжки діал. маргіне́с 2 іменник чоловічого роду периферія; щось другорядне, малозначуще книжн.  Орфографічний словник української мови
3. маргінес — Берег, скрайка  Словник чужослів Павло Штепа
4. маргінес — МАРГІНЕ́С, у, ч., зах. 1. Берег, поле книжки, зошита і т. ін. Коло половини XVIII в. знаходимо одну коротеньку пісеньку, записану на маргінесі Дрогобицького рукописного збірника (І.  Словник української мови у 20 томах
5. маргінес — ПО́ЛЕ перев. мн. (смужка уздовж краю аркуша паперу, не заповнена текстом, малюнком тощо), БЕ́РЕГ перев. мн., МАРГІНЕ́С зах. Кипіли б шторми На полях сторінок, І плавились в битві гармати (М.  Словник синонімів української мови