маргінес
МАРГІНЕ́С, у, ч., зах.
1. Берег, поле книжки, зошита і т. ін.
Коло половини XVIII в. знаходимо одну коротеньку пісеньку, записану на маргінесі Дрогобицького рукописного збірника (І. Франко);
Рисував [Гіллєнкрок] на маргінесі, ніби для відпочинку, план якоїсь твердині з палісадами, редутами, шанцями і траншеями (Б. Лепкий).
2. Те саме, що перифері́я 2.
Він тримав її десь на маргінесі свідомості, як особу, з котрою пов'язано шматок попереднього, дуже-дуже давнього життя (О. Ірванець);
В українців цей продукт [квашена капуста] теж перебуває далеко не на маргінесі кулінарних уподобань (Н. Сняданко).
Словник української мови (СУМ-20)