маревний

МА́РЕВНИЙ, а, е.

1. Стос. до марева (у 1 знач.); зумовлений ним.

Кінець!.. Що робити? Як врятувати щастя, що виявилося таким нетривалим, примарним, як маревний оазис? (Руд., Вітер.., 1958, 152);

Чи скоро вона [Каховка] вирине із-за обрію живою блакиттю свого Дніпра, могутнім розливом не маревних, а справжніх вод? (Гончар, Таврія, 1952, 32);

// Який має неясні, мінливі обриси.

Химерні, довгасті тіні маревними нарисами лежать на білій сосновій підлозі (Стар., Облога.., 1961, 15);

Перед очима в нього пропливали маревні каламутно-білі плями хат (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 26).

2. Прикм. до ма́рево 3.

Опівдні маревна повінь ущерть наллє степ (Гончар, Таврія, 1952, 292).

Значення в інших словниках

1. маревний — ма́ревний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. маревний — -а, -е. 1》 Стос. до марева (у 1 знач.); зумовлений ним. || Який має неясні, мінливі обриси. 2》 Прикм. до марево 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маревний — МА́РЕВНИЙ, а, е. 1. Стос. до марева (у 1 знач.); зумовлений ним. Як лежав я у комірчині й то поринав у гарячу, маревну безвість, то виринав з неї на якийсь час, одного разу .. почув у сінях якусь метушню, тупотіння (Ю.  Словник української мови у 20 томах