мармуза

МАРМУ́ЗА, и, ж., вульг. Обличчя.

— Ах ти ж цуценя погане! Що це ти написав? — накинувся й я тоді на Матвія. — За вухо його! — По мармузі! (Л. Янов., І, 1959, 465).

Значення в інших словниках

1. мармуза — марму́за іменник жіночого роду обличчя вульг.  Орфографічний словник української мови
2. мармуза — див. лице; неохайний  Словник синонімів Вусика
3. мармуза — -и, ж. Те саме, що мармиза.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мармуза — МАРМУ́ЗА, и, ж., вульг. Обличчя. – Як воно дивиться збоку, коли він до неї з усім серцем, як у вічі не вскоче, а вона – ще й свою мармузу набік одвертає (Панас Мирний); – Ах ти ж цуценя погане! Що це ти написав? – накинувся й я тоді на Матвія.  Словник української мови у 20 томах
5. мармуза — Обличчя  Словник застарілих та маловживаних слів
6. мармуза — ОБЛИ́ЧЧЯ (передня частина голови людини), ЛИЦЕ́, ВИД, О́БРАЗ розм., ФІЗІОНО́МІЯ розм., ФІ́ЗІЯ розм., ЛИК поет., заст., ПАРСУ́НА заст., МО́РДА вульг., РИ́ЛО вульг., ПИ́КА вульг., ПИ́СОК вульг., БУ́ДКА вульг., МАРМИ́ЗА вульг., МАРМУ́ЗА вульг., ТВАР ч. і...  Словник синонімів української мови
7. мармуза — Мармуза, -зи об. 1) = мармиза. 2) Неотеса, грубый человѣкъ? На вгороді гарбузи, — нема мого мармузи (о парнѣ). Мет. 101.  Словник української мови Грінченка