мастодонт
МАСТОДО́НТ, а, ч. Величезний викопний ссавець третинного періоду, схожий на слона.
— То на горах не поліцейські доми з пожежними каланчами: то палеозаври та мастодонти примостилися на суходолі (Н.-Лев., IV, 1956, 260);
На березі Хаджибейського лиману.. знайдено цілий череп мастодонта з триметровими бивнями (Рад. Укр., 16.XII 1962, 4);
*У порівн. Рояль в кутку, як чорний мастодонт, Щербаті жовті ікла вишкіряє (Перв., II, 1958, 107).
Словник української мови (СУМ-11)