мати
МА́ТИ¹, тері, ж.
1. Жінка стосовно дитини, яку вона народила.
У дитини заболить пальчик, а у матері серце (Номис, 1864, № 9214);
— Га, що ж діяти, — мовив Гривко. — Раз мати родила, раз і вмирати треба (Фр., ІV, 1950, 88);
Проводжає сина мати захищати рідний край (Сос., II, 1958, 169);
// Жінка, що має або мала дитину.
І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі (Шевч., II, 1953, 347);
Мати, тоді сита, коли діти не голодні (Горд., II, 1959, 19);
*Образно. — Повторення — мати навчання, — підтакував Трояцький (Збан., Курил. о-ви, 1963, 127);
*У порівн. [Кирило:] А про мене нігде й краще немає, як дома. Вже що не кажіть: чужина — чужиною, а своя сторона, як мати (Мирний, V, 1955, 143);
// перев. як прикладка, перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне.
Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Шевч., І, 1963, 229);
До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься (Л. Укр., І, 1951, 47);
Скорити сили матері-природи, Стократ помножити її щедроту Взялись геологи і агрономи, Колгоспники й робітники взялись, Учені, інженери, шахтарі (Рильський, III, 1961, 108);
Мати-земля засипає спокійно та радісно під блакитною облогою високого, ясного неба (Л. Янов., І, 1959, 31);
— Товариші, — каже він [зв’язковий], — вітаю з волею! Від імені матері-Вітчизни оголошую вас знову в лавах активних бійців проти загарбників! (Ю. Янов., І, 1954, 215).
Бо́жа (госпо́дня, пречи́ста) ма́ти, рел. — богородиця, мати Христа.
Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию. — Хай боронить вас… мати божа… (Довж., І, 1958, 225);
Весі́льна ма́ти див. весі́льний;
Досвітча́на ма́ти див. досвітча́ний²;
Ма́ти-герої́ня — почесне звання, яке надають у СРСР жінці, що народила й виховала 10 і більше дітей, та орден, яким її відзначають; жінка, що має це звання та орден.
— Я, знаєте, мати-героїня. Сім’я в мене велика, і так уже повелося, що на Новий рік з’їжджаються до мене і сини, й дочки… (Донч., VI, 1957, 537);
Хреще́на ма́ти див. хреще́ний.
◊ Враг його́ (їх) [ма́тір] зна (зна́є) див. враг;
Враг його́ (їх) ма́тері див. враг;
Всмо́ктувати (всмокта́ти) з молоко́м ма́тері див. всмо́ктувати;
Крий (не дай) ма́ти бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання.
— Чим попало голомшить [чоловік]: попаде рубель — рублем, качалку — качалкою, горщик — горщиком. Я вам кажу, що і… і… і не дай мати божа!.. (Коцюб., І, 1955, 438);
Ма́тері чиїй тря́сця (біс і т. ін.), лайл. — уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо.
— Так трясця їх матері! От їм дуля під ніс! (Кв.-Осн., II, 1956, 200);
Ма́ти бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.
Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — мати божа! (Вовчок, І, 1955, 95);
Ну тебе́ (його́ і т. ін.) к чо́ртовій (бі́совій, нечи́стій) ма́тері; Іди́ (забира́йся і т. ін.) к чо́ртовій (бі́совій, нечи́стій) ма́тері, лайл. — уживається для вираження побажання позбутися когось, чогось.
— Та ну тебе к нечистій матері!.. — скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка… (Мирний, І, 1949, 285);
— А як не хоче [Ярина], то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Л. Укр., III, 1952, 666);
Піти́ в ма́тір див. піти́;
Що за вра́жа (нечи́ста і т. ін.) ма́ти — уживається для вираження великого здивування, незадоволення.
З ума не сходить моя дівчина: ..що за нечиста мати? — думаю (Мирний, І, 1949, 180);
Як ма́ти народи́ла (роди́ла) — зовсім голий.
У трофейних бочках з-під пального грілася вода, голі — як мати родила — бійці милися на сонці, стриглися (Гончар, III, 1959, 127);
Яко́ї вра́жої (чо́ртової, бі́сової і т. ін.) ма́тері — уживається при дієсловах у значенні чому для вираження великого незадоволення, роздратування.
— Якої вражої ти матері сумуєш? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 59).
2. Самиця стосовно своїх малят.
Поти ягнятка скачуть, поки матір бачуть (Номис, 1864, № 9366);
Обсмалене лоша, пирхаючи, вискочило з полум’я і стало, злякано озираючись. Загледівши біля мінометників коней, воно довірливо пішло на них, шукаючи матері (Гончар, III, 1959, 137);
Перепелиця-мати, черкаючи крилом землю, падаючи і знову злітаючи, біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей… (Багмут, Опов., 1959, 61).
МА́ТИ², ма́ю, ма́єш, недок., перех.
1. також без додатка. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось.
Лучче [краще] мати, як позичати (Номис, 1864, № 10646);
В Скрипчинцях був свій пан, та ще й небагатий; він мав тільки один присілок (Н.-Лев., II, 1956, 180);
Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Шевченко] мріяв мати над Дніпром (Рильський, III, 1961, 34);
— Він трошки випив… — догадується з гурту хтось. — За що? — Гроша щербатого в кишені не має! — категорично заперечує всевидячий Микола Проць (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 13);
// Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей.
Латин дочку мав чепуруху, Проворну, гарну і моргуху, — Одна у нього і була (Котл., І, 1952, 165);
Буде варт на світі жить, Як матимеш кого любить (Шевч., II, 1953, 50);
Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (Довж., І, 1958, 228);
// у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа́. Уживається на означення чийогось віку.
Один з них [подорожніх], одягнений у широкі сині шаровари.., мав не більше, як двадцять п’ять літ (Коцюб., І, 1955, 137);
Зустрів я хлопчика. Малий мав років десять чи дванадцять (Сос., II, 1958, 277);
// у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об’єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м²; Книжка має 20 друк. арк.
;
// Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості.
Сама [наймичка] була висока з себе, огрядна; брови мала чорні, широкі та густі, як з сукна (Вовчок, VI, 1956, 220);
[Лев:] Коли ж сестра таку натуру має, що з нею й не зговориш (Л. Укр., III, 1952, 239);
За кормою на тросі прив’язано маленького пузатого човника. Він має таку ж форму, як дубок (Ю. Янов., II, 1958, 47);
Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Гончар, III, 1959, 47);
// Одержувати, заробляти що-небудь.
Як дбаєш, так і маєш (Барв., Опов.., 1902, 7);
Він один щодня здіймав панові п’ятдесят-шістдесят тонких рун. За кожне руно мав по дві з половиною копійки (Стельмах, І,1962, 43);
// Здобути освіту, чин і т. ін.
То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (Котл., І, 1952, 251);
— Пробачте, — сказав Борковський, — але як же ви, не маючи освіти і військової підготовки, можете працювати в чині командира бригади? (Довж., І, 1958, 201);
Мати досвід.
Ма́ти ви́гляд кого, чого, який — виглядати якимось чином, бути схожим на когось, щось.
— Панно Анельо! Вона біжить поперед мене, наче не чує і має вигляд миші, що хоче шуснути в шпарку (Коцюб., II, 1955, 266);
Вся його невисока, вузлувата постать мала вигляд дубового окоренка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 8);
Ма́ти в собі́ що — характеризуватися, відзначатися чим-небудь.
— А то отак як проманіжите ви нашого брата не раз та не два — не то чужому, своєму не по-віре [повірить]. Що найкращого має у собі, і те заховає на самий спід (Мирний, III, 1954, 280);
Загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче (Довж., І, 1958, 228);
Ма́ти зв’язо́к (спі́льність) з ким — чим — бути пов’язаним з ким-, чим-небудь.
Лишився біль у серці та безталання — і більш нічого… Ах, правда: лишилась ще глуха ненависть до всього, що зветься паном, що має спільність з школою, наукою, з законом… (Коцюб., І, 1955, 228);
Я під сурдинку кажу Севу кілька зайвих слів, що не мають зв’язку з моєю пропозицією (Ю. Янов., II, 1958, 44);
Комедійний характер нічого спільного з розумовою недоладністю не має (Довж., І, 1958, 21);
Ма́ти зна́чення (вагу́) — бути важливим, значущим для кого-, чого-небудь.
Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір, маланки, ці колядки й щедрівки мають для мене значення (Коцюб., III, 1956, 128);
У кожній роботі велику вагу має не тілько її зміст, а й те — як той зміст вироблено (Мирний, V, 1955, 396);
Ма́ти йме́ння — називатися.
[Елеазар:] І сміхом обізвалися дозорці: — Хіба як-небудь зветься ще руїна? Хіба ще ймення має дика пустка? (Л. Укр., II, 1951, 140);
Ма́ти пра́во на що і з інфін. — бути в стані, у змозі робити що-небудь.
— Якось не смію йти межи пани. — Ти, газдине, дурна, ти за свої гроші маєш право (Стеф., І, 1949, 167);
Ма́ти репута́цію кого, яку — вважатися ким-, чим-небудь.
Молодий капітан мав репутацію відважного офіцера (Гончар, III, 1959, 195);
Ма́ти ро́зум — бути розумним, розважливим.
Людей питай, а свій розум май (Номис, 1864, № 6143);
◊ Ма́ти го́лову на в’я́зах див. голова́;
Ма́ти за душе́ю див. душа́;
Ма́ти під нога́ми (під собо́ю) грунт див. грунт;
Ма́ти се́рце див. се́рце;
Ма́ти си́лу див. си́ла;
Не ма́ти собі́ рі́вного — бути найкращим, найбільшим і т. ін. з-поміж усіх.
[Гелен:] Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Л. Укр., II, 1951, 300);
Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардійський стрілецький полк.. не має собі взагалі ніде рівного (Гончар, III, 1959, 404);
Що ма́єш си́ли (ду́ху) — з усієї сили, щосили.
А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 137);
Бий тільки об камінь [мурену] що маєш сили, бо вкусить, наче собака (Коцюб., II, 1955, 416).
2. також без додатка. Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період.
— Держи! Лови! Маємо! Держимо! — розносилося по тихій погоді уночі. Схопили Кармеля (Вовчок, І, 1955, 362);
[Деїфоб:] Та що се, невже моя сестра служниць не має, що й не докличешся нікого? (Л. Укр., II, 1951, 278);
Вівці мають маленькі голосні дзвіночки на шиях… (Гончар, III, 1959, 59);
// розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін.
Люди хотіли голіруч землю узяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибірі… (Коцюб., II, 1955, 233).
Ма́ти бага́то робо́ти — бути дуже зайнятим.
Сестра мала, видимо, багато роботи, бо щохвилини бігала в кухню (Коцюб., II, 1955, 357);
Ма́ти під руко́ю див. рука́;
Ма́ти сло́во — діставати право виступити на зборах, засіданні тощо.
[Голос покликача:] Руфін Емілій має слово (Л. Укр., II, 1951, 533);
— Слово має товариш Кузнецов (Головко, II, 1957, 463);
Ма́ти спра́ву (ді́ло) див. спра́ва, ді́ло; Ма́ти час — розпоряджатися вільним часом для виконання чогось; встигати зробити щось.
— Не той ще вік ваш, щоб бога пильнувати: ще матимеш час, — не зараз вам умирати (Вовчок, І, 1955, 102);
Не забуть, як панство хиже П’ятами кивало, Озирнутися на Київ І часу не мало (Шпак, Вибр., 1952, 82).
3. у сполуч. з назвами стану та дії. Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові.
.. коли процес праці досяг хоч би деякого розвитку, він має вже потребу в оброблених засобах праці (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 181);
— Хто гонить? За що? — Не питайте! Все вам скажу потому, а тепер майте милість, сховайте мене, бо може бути смерть моя (Фр., VIII, 1952, 371);
Як парость виноградної лози, Плекайте мову.. Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад (Рильський, III, 1961, 211);
// Виявляти певні почуття, переживати щось.
Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть (Котл., І, 1952, 190);
Гой ги! вороги! Ми не маєм ваги, Наша воля й слава (Шевч., І, 1951, 200);
// від кого. Бути об’єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення.
— Не сподівалась я од вас, козаків, таку собі наругу мати! (Вовчок, І, 1955, 24);
Мар’янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (Стельмах, І, 1962, 30).
Ма́ти вплив — впливати.
Ця невеличка робота.. виявлятиме — який має вплив на душу людську краса світова (Мирний, V, 1955, 386);
Ма́ти наді́ю — надіятися, сподіватися.
Не огледимось, як і рік мине, — майте надію (Барв., Опов.., 1902, 84);
Ма́ти пе́вність у чому — бути впевненим у чомусь.
Я збираюся до Криворівні, але чи не стане що на перешкоді, не маю певності (Коцюб., III, 1956, 432);
Ма́ти по́пит — користуватися попитом (переважно про товари).
Радянські товари мають попит;
Ма́ти спо́кій — бути спокійним, не турбуватися;
Не ма́ти спочи́нку — не відпочивати.
Летить голуб понад полем, Спочинку не має, І долини, і діброви, І луги минає (Гл., Вибр., 1951, 171);
Не ма́ти су́мніву в чому — не сумніватися, бути впевненим у чомусь.
Брянський маленькими білими руками ввігнався в кременистий бруствер і легко вилетів наверх, не оглядаючись на бійців, наче не мав найменшого сумніву, що й вони зроблять те саме (Гончар, III, 1959, 118).
4. у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом.
Кружляють, вурчать моторами юнкерси. Вони ще мають змогу сідати на міському іподромі (Гончар, III, 1959, 247);
Мати сміливість висловити свої припущення.
Ма́ти на́мір (ду́мку і т. ін.), з інфін. — намірятися щось зробити.
Має намір [Іван] викрасти поламаний віз (Март., Тв., 1954, 221);
— Щоб не мав і думки вбивця потай навіть порадіти з свого ганебного злочину, ..прошу вас: коли вже загинув мій Василь за нове життя, поховайте його теж по-новому (Довж., І, 1958, 92).
◊ Ма́ти честь, з інфін., заст. — бути гідним щось зробити.
[Крикун:] Редакція столичної газети, яку я маю честь представляти, доручила передати вам, товаришу командуючий фронтом, .. гаряче поздоровлення (Корн., II, 1955, 9).
5. за кого — що, розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь.
Голова, як мав Дениса за чесного, то і не сказав, як він було проговорився (Кв.-Осн., II, 1956, 417);
Селяни.. не мають за гріх одного діла: возити в неділю.. снопи (Н.-Лев., II, 1956, 275);
[Онися:] Чули? За темну дівку мене має [пані Людмила]. Коровою хоче підкупити (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 37).
◊ Ма́ти за щось кого — поважати, цінувати когось.
Дуже було йому прикро, що люди його мають за щось, коли він у своїй думці не варт був нічого (Март., Тв., 1954, 278).
6. з інфін. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь.
— Що маємо робити? Як маємо бути? Де його шукати маємо? — пита стара Кармелиха молодої невістки (Вовчок, І, 1955, 356);
Давид сидів кінець стола, рився в книжках і виписував якісь цифри, помітки на клаптику паперу (мав же сьогодні в хаті-читальні робити доповідь про міжнародне становище) (Головко, II, 1957, 121);
// Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь.
— Чортзна-що робиться! — занепокоївся тамбовський губернатор.. — Чому я, губернатор, маю дізнаватись останнім, що в мене в губернії об’явився вчений? (Довж., І, 1958, 396);
// Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити).
Як в північ самую глухую Еней лиш тільки мав дрімать, Побачив хмару золотую (Котл., І, 1952, 212);
Поки формувався поїзд, яким вони мали їхати до столиці, Ніколає та Кодру пішли вулицею невеличкого містечка (Чаб., Балкан. весна, 1960, 445);
// Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова.
[Любов:] Так все здавалось, немов щось має статись недобре у нас (Л. Укр., II, 1951, 48);
Стріваю молодицю з повними відрами (се ж має пощастити — народ каже) (Барв., Опов.., 1902, 378).
Ма́є бу́ти:
а) (що) повинно щось відбутися, настати.
Обід мав бути далеко пізніше (Л. Укр., III, 1952, 666);
Цього дня мало бути велике свято для жителів острова, де жили ескімоси (Трубл., І, 1955, 287);
б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь.
[Лукаш:] Чи тут ніхто не був без мене? [Килина (шорстко):] Хто ж би тут бути мав? (Л. Укр., III, 1952, 259);
в) (що) повинно щось міститися де-небудь.
Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський, та прямо в предводительську канцелярію, де мала бути управа (Мирний, II, 1954, 269).
♦ [І] га́дки (в га́дці) [собі́ ] не ма́ти див. га́дка;
Ма́ти зуб (зу́ба) див. зуб;
Ма́ти на ду́мці див. ду́мка;
Ма́ти на меті́ (мето́ю) див. мета́;
Ма́ти на о́ці (на прикме́ті) див. о́ко;
Ма́ти на ува́зі див. ува́га;
Ма́ти поня́ття (уя́влення) про кого — що — уявляти собі когось, щось.
Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота (Л. Укр., V, 1956, 14);
— Ти маєш уявлення про нашу передову? — глухо запитав Черниш (Гончар, III, 1959, 401);
Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.
[Олізар:] Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка — і маєте рацію! (Вас., III, 1960, 446);
Тимоха Невкипілий цілковиту має рацію: повернуться фронтовики з війни, одразу наведемо лад (Головко, II, 1957, 511);
Ма́ти ру́ку див. рука́;
Не ма́ти нічо́го проти кого — чого — не заперечувати проти когось, чогось.
Я не маю і не матиму нічого проти Вашого заміру пустити у люди "Серед степів" .. в збірникові (Мирний, V, 1955, 403);
От тобі́ [й] ма́єш! — уживається для вираження подиву або незадоволення з приводу чогось.
Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! Що ж це за диво?.. (Коцюб., І, 1955, 127);
Чорт (кат, біс) ма́є див. чорт.
Словник української мови (СУМ-11)