махина
МАХИ́НА, и, рідко МАХИ́НЯ, і, ж., розм. Важкий, громіздкий предмет, велика споруда тощо.
Дві пари волів впростяж привезли до Балабухи на подвір’я прездорову махину. Фортеп’ян ледве вліз у двері (Н.-Лев., III, 1956, 211);
Церква чимала махиня, а здається легка така, аж вгору зноситься, мовби летіти хоче (Свидн., Люборацькі, 1955, 19);
В приціл він бачив, як важка махина [танк] сунула просто на нього (Головко, І, 1957, 289);
Старовинний годинник у дальньому кутку — невкладиста махина аж до стелі заввишки — одноманітним цоканням відзначав повільні коливання маятника (Шовк., Людина.., 1962, 65).
Словник української мови (СУМ-11)