медуниця
МЕДУНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Медунка.
На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст, чепурилась червона медуниця (Кобр., Вибр., 1954, 46);
Пахнуть липа, медуниця, багряніє мак (Сос., Поезія, 1961, 24).
Словник української мови (СУМ-11)