мезинчик

МЕЗИ́НЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до мези́нець.

Не часті в мене діти були, та все вмирали, тільки мезинчик зостався (Барв., Опов.., 1902, 431).

Значення в інших словниках

1. мезинчик — мези́нчик іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. мезинчик — -а, ч., діал. Зменш.-пестл. до мезинець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мезинчик — МЕЗИ́НЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до мези́нець. Не часті в мене діти були, та все вмирали, тільки мезинчик зостався (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах