мелькнути
МЕЛЬКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до мелька́ти 1, 2.
Засвербіла Івасева долоня, щось загурчало. Івась глянув — тілько жовтий слід на долоні, де лежав коник, та перед очима щось мелькнуло (Мирний, І, 1954, 176);
В його умі мелькнули старинні.. казки про дріад, лісових дівчат, богинь дерев, що іноді являються людям (Фр., III, 1950, 89);
В його погляді мелькнула непевність, але він зразу її пригасив (Смолич, Ми разом.., 1950, 259);
Проскочили міст, мимо сільради.., мелькнули тополі, верби, акації (Тют., Вир, 1964, 68).
◊ Ті́льки хвосто́м (хво́стиком) мелькну́ти — дуже швидко зникнути.
— Дурне мишеня, — сказала Таня і так перелякала її [мишу] цим, що та тільки хвостиком мелькнула (Епік, Тв., 1958, 465);
— Весною, як натиснуть наші невичерпні резерви, — німець тільки хвостом мелькне (Хор., Незакінч. політ, 1960, 69).
Словник української мови (СУМ-11)