мельком
МЕЛЬКО́М, МЕЛЬКОМА́, присл., діал. Дуже короткий час; недовго.
Сього Анхизу не бажалось, Щоб попрощатися з синком, І в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (Котл., І, 1952, 156);
А на умі все одно: коли б побачити [парубка], хоч здалека, хоч одним оком, хоч мелькома (Мирний, І, 1954, 79);
Тільки мельком устигла вона глянути на Семена (Сміл., Зустрічі, 1936, 59).
Словник української мови (СУМ-11)