менджун
МЕНДЖУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто менджує.
Тут крутилися й чорновусі цигани, ..горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 135).
Словник української мови (СУМ-11)МЕНДЖУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто менджує.
Тут крутилися й чорновусі цигани, ..горбоносі забарні волохи, татари-воловоди і менджуни на тонконогих бахматах-конях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 135).
Словник української мови (СУМ-11)